Ліквідація аварії на Чонобильській АЄС

ІМР - Інженерна машина розгородження

 

 

 

 

 



Універсальність даної спецтехніки дозволило використовувати ІМР-2 для вирішення широкого кола завдань під час ліквідації наслідків радіаційної катастрофи на ЧАЕС.
Такі технічні параметри машини, як висока прохідність, оснащення крановим та бульдозерним обладнанням, протирадіаційний захист, були спрямовані, за задумом конструкторів, для влаштування шляхів просування військових колон по територіях зазнали застосування ядерної зброї.
Технічні характеристики ІМР-2 дозволяли прокладати проходи, як в суцільних завалах лісу в пересічених умовах місцевості, так і проробляти шляхопроводи для військової техніки у міських завалах.
Крім того, ІМР був пристосований для роботи в несприятливих умовах навколишнього середовища (радіаційне і хімічне зараження) і навіть для водіння під водою (на глибині до 5 метрів).
Ці властивості Їмра були вкрай корисні і затребувані в роботах на радіоактивно-забруднених територіях чорнобильської зони.
Станом на 1986 рік ІМР-2 був досить новою машиною. ІМР-2 була прийнята на озброєння в 1980 році. Машина була розроблена на базі танка Т-72А і серійно випускалася ВО «Уралвагонзавод» в місті Нижній Тагіл.
Застосування ІМР у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС
ІМР активно використовувався при роботах біля зруйнованого енергоблоку. Існуючі в 1986 році рівні радіації (від 60 до 500 і більше Р / год) виключали (істотно обмежували) можливість використання звичайних будівельних і транспортних механізмів.
ІМР з'явилися біля реактора в перших числах травня 1986 року.
Що б зрозуміти в яких жахливих радіаційних умовах довелося працювати ліквідаторам і операторам машини розгородження, пропонуємо ознайомитись з картою потужності експозиційної дози біля зруйнованого реактора ЧАЕС.

Дані радіаційної обстановки представлені на початок і середину літа 1986 року.

 

 

Карта МЕД біля зруйнованого реактора

Рівні потужності експозиційної дози (Р / год) на території ЧАЕС на період початковій стадії будівництва об'єкту «Укриття». Значення обведені жовтим - ПЕД на рівні 1 метра від землі за станом на 10 червня 1986 року. Не обведена цифри - ПЕД за станом на 22 липня 1986 року.

Однією з перших завдань, що перед екіпажами ІМР, був розбір завалів зруйнованого 4-го блоку. Дана спецтехніка використовувалася і для укриття завалів шаром грунту та щебеню. Таким чином вдалося суттєво знизити рівні випромінювань від завалів і приступити до спорудження підстави Сакрофага. За відомостями деяких літературних джерел, рівні потужності дози іонізуючого випромінювання на цих ділянках досягав 1000 Р / ч.
Маючи унікальне обладнання, а бульдозерне обладнання ІМР-2 дозволяло працювати в двухотвальном, бульдозерному і грейдерних режимах (причому для цього екіпажу не потрібно залишати машину), машина використовувалася для цілей дезактивації. Саме цими машинами було знято і похований верхній шар грунту на території, прилеглій до ЧАЕС і 4-го блоку.
ІМР використовувався і в роботах зі зведення захисної оболонки над зруйнованим реактором. Так, при зведенні піонерних стін Саркофагу ІМР-2 виконував завантаження контейнерів c високоактивними відходами (рівні ПЕД від контейнерів досягали 300-1000 Р \ год) в основу стін. Після установки контейнерів простір заповнювався бетоном.
Дана спецтехніка застосовувалася при будівництві могильника «Підлісний», в якому ховали високоактивні відходи з ЧАЕС. ІМРи також використовувалися для завантаження контейнерів з відходами в цей могильник.
ІМР застосовувався на особливо небезпечних ділянках при ліквідації та захоронення (консервації) загиблого від високих доз радіації лісу (так званий «Рудий ліс»). Роботи виконувалися відповідно до Проекту консервації Рудого лісу. Документ був затверджений у березні 1987 року Урядовою Комісією.
У перші дні після аварії ІМР використовувався також і для цілей радіаційної розвідки.

Фотографії ІМР під час роботи в зоні відчуження і на ЧАЕС
 

 

Досвід експлуатації ІМР в Чорнобильській зоні відчуження
Даний підрозділ підготовлений за матеріалами книги Ю. П. Костенко Танки (тактика, техніка, економіка), яка була видана в 1992 році (див. посилання). У даній книзі ціла глава «Практичні питання застосування військових гусеничних і колісних машин в умовах радіаційного зараження" присвячена досвіду дій бронетанкової техніки в умовах радіоактивного зараження після аварії на ЧАЕС. Крім практики використання ІМР-2, в книзі аналізується застосування броньованих ремонтно-евакуаційних машин (БРЕМ), плаваючих транспортерів ПТС-2, а також колісних розвідувально-дозорних німи БРДМ-2рх і бронетраспортеров БТР-70.
Варто відзначити, що ІМР проектувався з урахуванням того, що він буде пересуватися по території де всі джерела випромінювання будуть на землі. При ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС ситуація з джерелами випромінювання була дуже складною - в районі зруйнованого реактора (на руїнах блоку) джерелом іонізуючого випромінювання був не тільки грунт, але й фрагменти стін, дахів, а при роботах з поховання «Рудого лісу» джерелами були крони дерев.
У зв'язку з цим ІМР вимагав додаткового захисту від джерел іонізуючого випромінювання. Працюючи в полях з гамма-фоном від 5 до 117 Р / год працював ІМР-2 обладнаний додатковим захистом, що ослаблює радіацію в 100-120 разів. У полях 200-230 Р / год працювали спецмашини типу ІМР обладнані захистом з 500 - 1000-кратним ослабленням від радіації.

Дезактивація ІМР-2
Практика застосування ІМР в зонах значного радіаційного забруднення показу, що ІМР є найбільш конструкційно-невдалою машиною для дезактивації. Машина має зовні багато важко-очищаються місць, які швидко забиваються радіоактивним пилом і брудом. При дезактивації, ІМР було неможливо дезактивувати до допустимих рівнів.
Ефективність дезактивації ІМР від радіоактивного пилу при роботі в зоні, де фон досягав 360 Р / год, а рівні доз всередині машини досягали 15 Р / год (!) Була не дуже високою. Так після проведення дезактивації такі елементи ІМР, як повітря, мали фон близько 5 Рентген на годину, а двигун, надгусеничних полки і гусениці мали фон 2-3 Р / ч. Великі проблеми викликала очищення очисників повітря. Навіть після двох кратної промивання потужність випромінювання становила більше 3,5 Р / ч.
Варто відзначити проблеми очищення гусениць Їмра від радіації. Виявилося, що на елементи трака налипає (упресовують) грунт і графіт, що приводити до збільшення випромінювання до 150 Р / ч. Для їх вилучення було виготовлено спеціальний лом довжиною 2 м, за допомогою якого ці шматки насилу витягали, а потім на ношах доставлялися до місця тимчасового зберігання.
У зв'язку з цим, роботи в зоні радіоактивного зараження ЧАЕС показали про наявність істотних недоліків в техніки, яка була задумана для роботи в зонах застосування ядерної зброї.

Екіпажі ІМР-2
У Чорнобилі в інженерних військах вперше з'явилися машини типу ІМР із збільшеним в 1000 разів рівнем захисту від радіації, обладнані телевізійними системами, маніпулятором з електрогідравлічним приводом і спеціальними системами очищення повітря. Екіпаж машини складався з командира-оператора і водія.
Обов'язки оператора в цих машинах виконував офіцер, обов'язки водія - сержант (класний спеціаліст другого року служби). Екіпажі проходили спеціальну підготовку на підприємствах промисловості. У реальної аварійної ситуації на підготовку оператора і водія спеціально для роботи на новій машині, включаючи «сколачіваніе» екіпажу, йшло близько 10 діб.
При роботі в зоні ЧАЕС цей екіпаж в ході виконання завдання, включаючи і технічне обслуговування машин, за 12-15 робочих днів отримував гранично допустимі дози опромінення і замінювався новим. Очевидно, що заміна екіпажу в ході операції - явище небажане. Щоб максимально ефективно використовувати екіпаж для роботи в зоні підвищеної радіації, його треба звільнити від участі в роботах по ТО машини. Цим має займатися група фахівців, що володіє такими знаннями і навичками, які екіпаж не може придбати за час строкової служби. На ЧАЕС у щоденному ТО машин і в усуненні виникали відмов постійно брали участь представники промисловості.

Сучасні фото ІМР в могильниках техніки в зоні відчуження
Працюючи у вкрай несприятливих радіаційних умовах інженерні машини розгородження були дуже забруднені. Подальше їх використання стало неможливим.

Спецтехніка була поставлена ​​в спеціальні могильники техніки.

 


 

Кинутий ІМР в місті Чорнобиль

 

Залишки інженерної машини розгородження (ІМР-2) кинутої в місті Чорнобиль (фото 2008 року).
Головний могильник техніки приймала участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС знаходиться в південній частині зони відчуження, біля населеного пункту Рассоха. На фото представлено види залишеної спецтехніки в могильнику, а також фото Їмра кинутого в м Чорнобиль.

http://chernobil.info/?cat=3&paged=19

Конструктор сайтовuCoz